Бабкува́тий, -а, -е. 1) Старообразный, морщинистый. Він став зовсім бабкуватий. 2) Бабкува́та. Немного занимающаяся знахарствомъ. Вона инколи помогала людям од хвороби — бабкувата, значить, була.
Застраши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Испугаться, устрашиться.
Одновірець, -рця, м. Единовѣрный, той же самой вѣры человѣкъ.
Самарати, -раю, -єш, гл. Походить, быть похожимъ. Кіс самарає на дрозда.
Січ, -чі, ж. Сѣчь (запорожская). Січ — мати, а Великий луг — батько.
Скорбити, -блю́, -би́ш, гл. Причинять скорбь. Старого лиш скорбили, серденько му точили.
Теперка, тепе́рки, тепе́ркива, нар. Ум. отъ тепер.
Удавні нар. Давно, нѣкогда.
Ухід, уходу, м. Входь. Твій вхід і вихід в його буде од нині і довіку певен.
Цяця, -ці, ж. 1) Дѣтск. Цаца, все хорошее; игрушка. Цяця, цяця! та й в кешеню. Еней, таку уздрівши цяцю, не знав із ляку, де стояв. 2) Важная особа. Ото яка цяця. Чи ба, яка велика цяця — і слова на криво не можна сказати. Ум. цяцінька, цяцічка.