Вугляр, -ра, м. Угольщикъ.
Дій IІ, до́ю, м. Доеніе, удой. Чи буде ж у нас корова добра, як запрягять її? От німець держе корову для дою тіки, то й добра буде.
Дрюк, -ка, м. Толстая падка, дубина. Ой ви хлопці, ви добрі молодці, та беріте дрюки в руки, бийте, бийте, бийте і в'яжіте, на нові вози кладіте. Кинувсь ляшок до канчука, а козак до дрюка: «оце ж тобі, вражий сину, з душею розлука». Ум. дрючо́к, дрюче́чок. Ув. дрючи́ще.
Кулиця, -ці, ж. Родъ сорной травы. Ліпша ріля раная та як тота пізная, бо на раній пшеница, а на пізній кулица.
Напаса́ти, -са́ю, -єш, сов. в. напасти, -су́, -се́ш, гл. Пасти досыта, напасти (скотъ). Сьогодня добре напасла корову. напасти о́чі. Вдоволь насмотрѣться. Не напасу своїх очей, на їх глядячи. (Пливучи) в-останнє рідними лугами й берегами, дід очі приязні пасе й не напасе.
Розумець I, -мця, м. Умникъ. Бач, який найшовся розумець.
Сердачина, -ни, ж. = сердак. Озьму я сі вбого дівча в одній сердачині.
Скірня, -ні, ж. Сапогъ. Єдна скірня. Преим. во мн. ч.: скірні. Тепер же мі грайте, чорні скірні поторгала, червоні мі дайте. Ум. во мн. ч. скореньки, скірня́тка.
Триумфувати, -фую, -єш, гл. Торжествовать. О, варваре! покинь триумфувати.
Умивати, -ваю, -єш, сов. в. умити, умию, -єш, гл.
1) Умывать, умыть. Умивай же біле личко дрібними сльозами. При одній свічі личенько вмивав, при другій свічі татоньки вбірав. Ввійшла в хату, Катерина їй ноги умила. вмивати руки від чо́го. Отказываться отъ чего. Теперка вмивають руки від поля, а потому буде казати, що поля нема.
2) Сносить, снести водой. як вода вмила (що, кого). Исчезъ безъ слѣда.