Глиняник, -ка, м. Горшокъ для глины. Два щербаті глиняники.
2) = глинище.
Заба́читися, -чуся, -чишся, гл. 1) Увидѣть себя. Коли на тім злиденнім полі забачуся в щасливій долі? 2) Увидѣться. Забачимося в кушніра на жердці.
Натхнути, -хну, -не́ш, гл. = надхнути.
1) Старий січовик натхнув свою душу в молодісіньку душу онука.
2) Українська пісня і неписана словесність народу українського натхнули молоді уми в Київі спасенною думкою. Натхни ж нас правдою, о Музо Мельпомено!
Оратися, -рю́ся, -ре́шся, гл. Пахаться. Орися ж ти, моя ниво, долом та горою.
Парубчиско, -ка, м. Плоховатый парень. Сякий-такий парубчиско, та й той до багачки.
Побивати, -ва́ю, -єш, гл.
1) Бить, убивать, колотить. Де ся взявся сизокрилий орел, став лебідку бити, побивати. Що найменша в степу птиця та й та мене била. — Ой тим вона тебе побиває, що роду немає.
2) Бить обо что-либо, ушибать. На біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває.
3) Обивать. Ой із города Трапезонта виступала галера, златосиніми киндяками побивана. Комарові труну збудували, дорогими сукнами вкладали, золотими цвяхами побивали.
4) Одолѣвать, побѣждать. Він силою колише синє море і мудрістю дракона побиває.
5) сльоза сльозу побиває. Слеза за слезой катится. думка думку побиває. Одна мысль быстро смѣняетъ, замѣняетъ другую.
Полурізка, -ки, ж. Четверть загона (загонъ = 5—6 десят.).
Пошивальник, -ка, м. Мастеръ, кроющій крыши соломой.
Свид, -ду, м. 1) Раст. = свидина. 2) Большая, иногда до сажня длины, и хорошо завяленная палка. Тоді ще, як ти з свидом довгим, під сіраком сукняним добрим по Харькову собак лякав. 3) у сви́д на сви́д, у свиду. Недозрѣлымъ. Скосити у свид. У свид жати жито. У свид брати льон. Люде теє саське жито у свиду беруть, бо аби лишень трохи побреніло, то землю устеле. 2) на сви́ді. Моложавый. Він чоловік на свиді.
Черевко, -ка, с. Ум. отъ черево.