Аго́сь! меж. Означаетъ призывъ и откликъ: Ау! го, го! Эй! Послушай! Аго́у, старий! — Агоу! — Чи Семену пак буде годів з 20? — Ато ж.
Боїсько, -ка, с. = тік (у стодолі).
Вабик, -ка, м. Дудочка, употребляемая на охотѣ для приманыванія дичи.
Драпі́жник, -ка, м. 1) Cм. дряпіжник. 2) У гуцуловъ: ночной церковный сторожъ.
Жданки, -ків, м. мн. Ожиданіе. Чи таки ви сами не бачите, що мені не до жданків, не до обітниць. жда́нки розгуби́ти, поїсти. Не дождаться. Ждали, ждали, та й жданки розгубили.... поїли.
Звича́йно нар. 1) Обыкновенно. 2) Вѣжливо, прилично. 3) Конечно, разумѣется, само собой, по обыкновенію. Звичайно, крадене. Було, як почне хто казку казати, звичайно про змія, то так його наче і ввижаю перед себе. Ум. звичайне́нько. Бабуся йому на те звичайненько одмовила.
Зобідити Cм. зобіжати.
Підпалак, -ка, м. Перепелъ.
Поруб, -бу, м.
1) Порубка, рубка. Це дрова і тріски ще вохкі, — вчорашнього порубу.
2) Раны? І вквітчався труп не маком, — порубом рицарським.
Хмизняк, -ка, м. Мелкій кустарникъ, то же, что и хмиз 2.