Варґуля, -лі, ж. Шутливо въ поговоркѣ, употребляемой при випиваніи: губа. Честь Богу хвала, а св'їті варґулі на офіру.
Жахну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ гл. жахати. 1) Пугнуть. 2) Броситься, побѣжать. Вовк так і жахнув у лозняк. Тоді запорожці як жахнули! так чисто все забрали, а татар на ґамуз порубали. 3) Вспыхнуть, вырваться (о пламени) Солома в сінях так і жахнула.
Ковнір, -ра, м. = ковмір. Козак звик червону стрічку в ковнірі носити. Ум. ковніре́ць. А в нашого Василя... вишиваний ковнірець.
Ожльоди, -дів, м. мн. = ожелест.
Охвітний, -а, -е. Пріятный; удобный.
Переїздити, -джу́, -ди́ш, сов. в. переїхати, -їду, -деш, гл.
1) Проѣзжать, проѣхать. Переїхали поле, переїхали друге, а на третім чистім полі кінь ся спотикає. Як переїдеш Вересоч, так їдь куди хоч.
2) Переѣзжать, переѣхать. На чорного сяду, — до моря доїду, на сивого сяду — море переїду.
Потоля, -лі, ж. Потворство, поблажка, потачка, воля. Дай дітям потолю, сам підеш у неволю. Язиком що хоч роби, а рукам потолі не давай. Левенець довго опинавсь і серцю не давав потолі.
Прасунок, -нку, м.
1) Скорбь, огорченіе, безпокойство. Ой не услишай, Господи, клятьби моєї, що я своїх синів кляла-проклинала: у своїй голові великий прасунок мала.
2) Хай йому прасунок! Чортъ съ нимъ. Нехай йому лихий прасунок, як голодом нам помірать.
Стромовина, -ни, ж. Стремина.
Татунь, -ня, м. ласк. отъ тато. Ум. татунцьо.