Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Векати, -каю, -єш, гл. 1) Издавать звукъ: ве. Желех. 2) Выражать отвращеніе. 3) Рвать, имѣть рвоту.
Відмінний, -а, -е. Отличный, отличающійся отъ. Почнеш ік Волині зближатися, зараз постережеш, що пішла перед тобою одмінна од нашої сторона. К. (О. 1861. II. 233).
Дубо́чок, -чка, м. Ум. отъ дуб.
Качулея, -ле́ї, ж. Головка маку. Качулея маку. Вх. Зн. 24.
Надрочи́ти Cм. надрочувати.
Покінчити, -чу́, -чи́ш, гл. Окончить, закончить.
Потурнацтво, -ва, с. 1) Ренегатство, принятіе турецкой національности и ислама. 2) соб. Ренегаты (отуречившіеся). Обманював... сонне потурнацтво над Босфором. К. Дз. 75.
Почіпка, -ки, ж. Веревочка, привязанная къ люлькѣ, — ставя въ этотъ шнурокъ ногу, качаютъ люльку. Чуб. VII. 386. У неї нога не сходить із почіпки. Г. Барв. 436. сісти на почіпки, сидіти на почіпках. Сѣсть на корточки, сидѣть на корточкахъ. Камен. у.
Синеголов, -ва, м. Раст. Eryngium planum L. ЗЮЗО. І. 122.
Тупонути, -ну, -неш, гл. Сильно топнуть. Шейк.