Відносити, -шу, -сиш, сов. в. віднести, -су, -сеш, гл. Относить, отнести. Звелів царь віднести дітей у церкву на ніч. Я приносив, а відносити тобі вже черга.
Гнівничка, -ки, женск. р. отъ гнівник.
Ляшо́та, -ти, ж. соб. = ляхва.
Надога́д нар. Намекая на что. Надогад буряків, щоб дали капусти. Cм. догад.
Перепілка, -ки, ж. = перепелиця 1, 3. Ой післав я до дівчини Насті, дала вона мені перепілку в маслі. Какъ ласкат. для женщинъ. Пестить було її всяк: і голубко моя вірная, і ожинко повная, і перепілко моя утішная. Ум. перепілонька, перепілочка. Марусенько моя, лебідочко, зірочко моя, рибочко, перепілочко! приговорював Василь, обнімаючи свою Марусю.
Попереділяти, -ля́ю, -єш, гл. Раздѣлить (многое). І землю, і гроші, і всю худобу на троє попереділяли, щоб усім однаково було.
Репаник, -ка, м. = репанець.
Тарахкати, -каю, -єш, гл. Стучать, ударять, грохотать. Тепер собі тарахкай із гармат.
Тулитися, -лю́ся, -лишся, гл. Жаться, прижиматься, льнуть. Переполохані панянки тулились по кутках. Оце тобі, горобчику, так не вчись, до чужої голубоньки не тулись. Жене тебе неволя з України, із рідним словом тулишся мов злодій.
Улатати, -таю, -єш, гл. Наложить заплаты. Влатати треба старий кожух.