Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вискирити, -ся. Cм. вискиряти, -ся.
Житце́, -ця́, с. Ум. отъ жито.
Надивува́ти, -диву́ю, -єш, гл. Надивить.
На́пхом нар. Биткомъ. Народу напхом налізло. Напхом понабивані скрині.
Оранка, -ки, ж. 1) Паханіе. А що вже в полі на оранці, так дідові старими ногами за наймитом і не поспішитись. Г. Барв. 194. 2) Время паханія. Подольск. г.
Подокурювати, -рюю, -єш, гл. Докурить (во множествѣ).
Позапилювати, -люю, -єш, гл. Запылить (во множествѣ). Коні в їх потомлені, одежа й тороки позапилювані. K. ЧР. 3.
Роза, -зи, ж. Роза. Cм. рожа, троянда. Ум. ро́зонька, ро́зочка. У саду, в саду розонька цвіла. Пішла Катречка розочки щипати, вирвала квіточку, приложила к личеньку. Грин. III. 25.
Ферделинка, -ки, ж. = ділетка. Вх. Зн. 74.
Чубрій, -рія, м. 1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось.... чубріями звала. О. 1861. VIII. 16. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб. О. 1862. VIII. 32. 2) Названіе вола съ клочкомъ шерсти между рогами. КС. 1898. VII. 47. 3) = чуботрус. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь.