Або́, сз. 1) Или. Нехай це зробить він, або хто инший. Не так пани, як підпанки, або: поки сонце зійде, то роса очі виїсть. 2) Развѣ, нешто. Або я знаю? Або ж і не жаль? 3) Або — або. Или — или, либо — либо. Або пан, або пропав. Або тобі, або мені та на світі не жити, або нашому розлушнику головою наложити. 4) Або́-що. Что-ли. Ходи вже, або-що! Пораюсь там коло печі, або-що, а він: «Чого це так довго, Парасю?» 5) Або́ що́? Развѣ что? А почему? Не йди до корчми! — Або що? от і піду!
Вапнування, -ня, с. Штукатурка, побѣлка известью.
Відрадість, -дости, ж. Отрада, утѣшеніе. Ой молодосте, відрадосте! Шукав одрадости між козаками. Cм. відрада, відрадність.
Голодувати, -дую, -єш, гл. Голодать. Хто в літі гайнує, той в зімі голодує. Голодний голодуєш цілий день.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Мимохі́дний, -а, -е. = мимохідень.
Молочі́ння, -ня, с. = молотіння.
Набатува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Навьючить, нагрузить. 2) Нарѣзать большими ломтями.
Підкапок, -пка, м. Монашеская камилавка. Чернець... стояв у підкапку.
2) = очіпок. Подають молодій підкапок; вона його тричи кидав до порога, а тоді таки надівають на голову.
Попритуляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и притулити, но во множествѣ. Попритуляв... (одрізані) уха до голови, — вони знов поприростали.