Ана́хтема, -ми. 1) ж. Анаѳемствованіе. Сьогодня в церкві анахтему співали. 2) об. Проклятый, отверженный человѣкъ, анаѳема. Употребляется какъ бранное слово. У также ана́хтем, -ма: Анахтем вічний Турн пропав.
Бідолажний, -а, -е. = бідолашний.
Вискоцень, -цня, м. Лень, головки котораго, созрѣвъ, лопаются сами и сѣмена выпадаютъ. Cм. скоцень.
Витовкмачити, -чу, -чиш, гл.
1) Побить, поколотить.
2) Растолковать, разъяснить.
Гарбачій, -чія, м. Рабочій изъ артели пастуховъ овецъ, завѣдывающій гарбою съ припасами, — исполняющій обязанности эконома и повара.
Ґорґо́ля, -лі, ж. Сукъ.
Засмі́чувати, -чую, -єш, сов. в. засміти́ти, -чу́, -тиш, гл. Засорять, засорить.
Киндяк, -ка́, м. Лента? Родъ матеріи? Въ Думѣ про С. Кишку употреблено, повидимому, въ значеніи флага: Ой із города, із Трапезонта виступала галера, трьома цвітами процвітана, мальована: ой первим цвітом процвітана, — златосиніми киндяками побивана; а другим цвітом процвітана, — гарматами арештована. (Паювали) златосині киндяки на козаки, златоглави на отамани. кинути. Cм. кидати.
Сваритися, -рюся, -ришся, гл. Сердиться на кого. Я на вас сварилася. Господь золотою різкою свариться.
2) Ссориться. З великою худобою битись да сваритись.
Скарбник, -ка, м.
1) = скарбівничий.
2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство.
