Балу. Употребл. въ выраженіяхъ: балу-балу, галу-балу, тару та балу — болтать. Галу-балу, а свині в ріпі. Я тут балу-балу, а тісто біжит по столу.
Вуставка, -ки, ж. = уставка.
Гужва́, -ви́, ж. Распаренная древесная вѣтвь, употребляющаяся для связыванія, обыкновенно въ видѣ кольца.
Добива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. доби́тися, -б'ю́ся, -б'є́шся, гл. 1) Добиваться, добиться; достигать, достичь чего либо. Багато й Юрусь погубив земляків, добиваючись того права, щоб над обома берегами гетьманувати. Як в биком не биться, а все молока не добиться. 2) Добираться, добраться; доходить, дойти; достигать, достичь чего. До преосвященного добийтесь, то буде і в вас благочестие. Добився він до раю. Не загине наша слава, доб'ємося до Варшави. Міст тріщить, лист осипається: змій додому добивається. І аж в середу у Хрестці к вечеру добились.
Лі́зти, -зу, -зеш, гл. 1) Лѣзть, ползти. Гадюка лізе; муха лізе. Щось лізе вверх по стовбуру. рачки лізти. Ползать на четверенькахъ. Було таке, що рачки ліз. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. 2) Влѣзать; вползать во что-либо. Показує дорогу, а сам в болото лізе. Лізь у воду! 3) Лѣзть, стараться проникнуть, надоѣдать. Живий до Бога лізе. І чого б я ліз туди, куди тобі не треба! Лізе сліпицею. — в вічі. Навязываться, надоѣдать, приставать. Як слюта у очі лізе. Отой мене пече, ріже, що не люблю, — в вічі лізе. 4) Вылѣзать (о глазахъ, волосахъ). Аж очі йому рогом лізуть. Коси лізуть. 5) Вмѣщаться. Рад би очима їсти, та в пельку не лізе.
Поганчати, -чаю, -єш, гл. = паганшати. Ольга все кращала та кращала, Катерина поганчала.
Родини, -дин, ж. мн.
1) Рожаніе, роды.
2) Празднество по случаю родин. Ирод на свої родини бенкет справив. Ум. роди́нки.
Ростовкти, -чу, -чеш, гл.
1) = ростовкмачити 1. Так паняті носа і ростовк. Ростовкла таку добру макітру.
2) = ростовкмачити 2. Чи ви мене справді морочите, чи на глум піднімаєте? Я нічого тут не ростовчу собі.
Скорбота, -ти, ж. Скорбь, печаль. Зруйнували Запорожжя та й забрали клейноти; наробили сіромахам превеликої скорботи. Іскарай вас, милий Боже, великою да скорботою.
Хащина, -ни, ж. Мелкій густой кустарникъ.
