Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відвалювання, -ня, с. Отваливаніе.
Заюши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Политься (о крови). Луснув він його по голові ґерлиманом і зразу заюшилася кров. Новомоск. у. 2) Окровавить. Увійшов старий у хату обшматований, побитий, заюшений. Грин. II. 171.
Карточний, -а, -е. Карточный. Встаючи з-за карточного стола, сміялись. Левиц. Пов. 57.
Коралики, -ків, м. мн. Ум. отъ коралі.
Кошикарський, -а, -е. Корзинщиковъ. Желех.
Крепацтво, -ва, с. Крѣпостное состояніе. Такий то виходився хороший, моторний, і не пізнати йот, що в гіркому крепацтві зріс. МВ. І. 37.
Миркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. Бормотать. Миркоче собі під ніс.
Панич, -ча, м. 1) Баричъ, барчукъ; бѣлоручка. 2) Холостякъ. 3) Иносказ. чортъ. 4) кручені паничі. Раст. Ipomea. Анн. 108. Ум. паничик, паниченько, паничо́к. Грин. III. 15.
Спокволу, спокволя, нар. Исподоволь, понемногу. Так то пани ляхи наших панів русинів до себе спокволя своїми модами та вигодами попритягали. К. Хм. 21.
Страхіть, -ти и -ті, ж. = страхів'я. О. 1862. VI. 62. Як горіло, — страхіть яка! Н. Вол. у.