Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бровеняточко, -ка, с. Ум. отъ брова.
Вивадити, -джу, -диш, гл. Выпречь. Мусів коні вивадити. Вх. Лем. 397.
Виказ, -зу, м. Обнаруженіе; донесеніе, доносъ. Пилку вже через виказ найдено, — хлопець виказав. Верхнеднѣпр. у. ( Залюбовск.).
Ганебно нар. Позорно, постыдно.
Лю́бка, -ки, ж. 1) Милая, дорогая. Ой мамко любко! моя мамочко! Ном. № 7837. 2) Возлюбленная. Добри-вечір, мила, добривечір, любко! Чуб. V. 139. Оженися, мій синочку, візьми собі любку, цілуй її, милуй її, як голуб голубку. Чуб. V. 32. 3) Раст. а) Orchis latifolia. ЗЮЗО. І. 130. Cм. лю́бжа. б) Orchis sambucina, — purpurea. ЗЮЗО. І. 171. в) мн. любки. Раст. Orchis militaris. ЗЮЗО. І. 130. Зілля таке: любки зветься. Як хоче дівчина, щоб парубок любив, так у чому небудь і дає йому тих любок. Черниг. у. Ум. любонька, любочка. О, да який же вінок ваш красний, сестро! да який оке красний! Сестронько-любонько, коли ж ви його візьмете? МВ. І. 171. Діти помітили, жалують мене: тіточко-любочко! чого ви журитесь? МВ. І. 11.
Погірник, -ка, м. = погар 2. Желех. Пастбище для дойныхъ овецъ. Шух. І. 215.
Пробуртити, -чу, -тиш, гл. Просверлить, пробуравить. Ось шрами, а ось-де куля пробуртила ногу. Мкр. Н. 27.
Роззувати, -ва́ю, -єш, сов. в. роззу́ти, -зу́ю, -єш, гл. Разувать, разуть, снимать, снять обувь. Ой у мене в огороді зозуля кувала, — бодай малий не діждав, щоб я тебе роззувала. Найми собі хлопця та маленького, щоб він тебе роззував молоденького. Н. п. Як же роззули чоботи й онучі, то й знайшли зашитих аж пять золотих. Кв. II. 315. 2)о́чі. Взглянуть внимательно? Ном. № 6603.
Рум 2 меж. = рип, меж. В суботу інспектор рум до хати. Св. Л. 222.
Укладуватися, -дуюся, -єшся, гл. = укладатися.