Дзвоне́ць, -нця́, м. 1) = Дзвінок 1. 2) = Дзвенкач.
Зворуши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) зворухнути. Хотіли удвох скотить на віз того кабана, — та й не зворушать з місця. 2) — зе́млю. Поднять, вспахать. Зворуши землю уміючи та посій доладу. 3) Всколебать, всколыхнуть. Як махнемо хусткою..., то ми зворушили на тому місці воздух. 4) — люди́ну, се́рце. Встревожить, взволновать, растрогать. Одного прегарного літнього дня громаду села Кукуріківщини зворушив випадок надзвичайний. Як вона зворушила моє серце! Як давно не зазнавав я почування такого високого.
Комель, мля́, м. Толстый конецъ отрубленнаго древеснаго ствола. Як узяв колоду за комель, підвів проти себе, як свічку, та як ударе комлем у землю, — так вона на сажень у землю ввійшла.
Кромка, -ки, ж. — хліба = окраєць хліба.
Однословно нар. Согласно.
Оногдивай нар.
1) = оногди.
2) Позавчера.
Пихорнути, -ну, -не́ш, гл. Сильно толкнуть. Як пихорне́ його.
Підлинь, -ні, ж. У кожевниковъ: верхній слой очищаемой кожи съ корнями волосъ.
Подув, -ву, м. = подмух.
Продзеленькати, -каю, -єш, гл. Прозвенѣть.