Виправляти, -ля́ю, -єш, сов. в. виправити, -влю, -виш, гл. 1) Выправлять, выправить, исправлять, исправить. Горбатого хиба могила виправить. 2) Оправдывать, оправдать. 3) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Я не даром його з дому виправляю од себе. 4) Требовать обратно, получить по требованію обратно. От півник узяв та й пішов виправлять жорен. 5) — дочку. При выходѣ дочери замужъ надѣлять бѣльемъ, платьемъ, посудой и иной домашней утварью. 6) — шкуру. Выдѣлывать, выдѣлать кожу.
Вітонька, віточка, -ки, ж. Ум. отъ віта.
Напароси́ти, -рошу́, -сиш, гл. = напарусити. напарошений вітря́к. Вѣтряная мельница, на крыльяхъ которой натянуто полотно.
Незборонно нар. Безпрепятственно.
Незвичайність, -ности, ж. 1) Необыкновенность, необычайность. 2) Невѣжливость, неприличіе. Велику незвичайність серед людей учинила.
Неприхильність, -ности, ж. Нерасположенность, неблагосклонность; непріязненность.
Погонич, -ча, м. 1) Погонщикъ, работникъ, погоняющій воловъ при пахотѣ или у чумаковъ. От він узяв, нарвав війце і підпріг єї, а жінку поставив за погонича. 2) Возница. Ляснув погонич пугою, коні... потюпали і зникли з очей.
Попересідлувати, -лую, -єш, гл. Пересѣдлать (во множествѣ).
Прошелестіти, -щу, -стиш, гл. Прошелестѣть.
Чатувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Сторожить, караулить. Чатували козаченьки у зеленім гаю. Раз, чатуючи з десятком козаків у полі, попався був я у таку западню, що без їх як раз поліг би головою. Чатуємо на всі чотирі вітри, по всіх могилах верховинах в полі горять сторожові огні, фиґури.
2) Подстерегать. В кущах чатують на звірину. На бесурмен у полі чатували.
3) Поджидать, выжидать. Буде чатувати, доки вкраде. Легіні зроблять дорогу від церкви та чатують, як яка дівка приходить.