Дава́ти, даю́, дає́ш, сов. в. да́ти, дам, даси́, дасть, дамо́, дасте́, даду́ть, гл. 1) Давать, вручать, доставлять, ссужать. Чи се тії чоботи, що зять дав, а за тії чоботи дочку взяв? Давайте, то й вам буде дано. Було б тобі, моя мати, сіх брів не давати, було б тобі, моя мати, щастя-долю дати. Не давши оброку, не бий по боку. Дай мені грошей. Бог дав чоловікові душу і серце. — ві́ру, ві́ри. Вѣрить. Прошу тебе, дай мі віру, скажу тобі правду щиру. — га́ньбу́. Хулить, находить недостатки. Я парубку ганьби не даю і заміж не пойду. — гарбуза́. Отказывать жениху. — добри́день, на добри́день. Желать добраго утра. По воду йде, добридень дає. Раненько встань, свекорку на добридень дай. — дога́ну. Cм. Догана. — дра́ла, дра́чки, дропака́, дьо́ру. Убѣгать. До хлопців дала драла. Перелякані жовніри несподіваним нападком..., дали дропака. — ду́ба. а) У овчинниковъ: намазывать, намазать овчину настоемъ дубовой коры. б) Умирать, умереть. — ду́лі. Показывать кукишъ. — зна́ти. Увѣдомлять, извѣщать, давать знать. Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема. Сідлай, хлопче, сідлай коня, сідлай вороного, — давай знати в третю рошу аж до кошового; давай панам знати, давай панам знати, нехай дають порадоньку волів одшукати. — ка́ру. Наказывать. Яку йому пару дати? — на бо́же. Жертвовать на церковныя нужды. Пішов до церкви, дав на боже. — на-віжки, безл. Дало увидѣть. Употребляется въ значеніи предупреждать, предзнаменовывать какой нибудь примѣтой что либо. Скоро з двора я виїхав, дало на-віжки, але я все таки поїхав. — на вік. Предопредѣлять долголѣтіе. Як не дасть Бог на вік, то воно (дитя) і ростом високе, і розумом як старе. — на во́лю. Предоставлять на усмотрѣніе. Мачуха пасинку на волю давала: хоч льолю купи, хоч голий ходи. — на дзво́ни. Заплатить, чтобы звонили по умершемъ. Дали на дзвони й панахиду. — на па́м'ять. Въ выраженіи: Дай, боже, на пам'ять! Дай Богъ памяти. Дай, Боже, на пам'ять, — у вівторок, чи що, се діялось. — на призна́ку. Оставлять примѣту. Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю на признаку давайте. — на ро́зум. Надоумливать, наводить на мысль. Коб йому Бог на розум дав, щоб ударив кого. — озна́ку. Обнаружить, проявить. Квітка мало не скоротав віку, поки почувся на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару. — покій. Оставлять въ покоѣ. — по́мочі. Помогать. Або мені помочі дайте, або мене з собою візьміте. — по́мочі-поряту́нку. Помогать и спасать. Нам, гетьмане Хмельницький, батю Зінову Чигиринський, помочі-порятунку дай. — пора́ди, ра́ди. а) Давать совѣтъ, наставленіе. Час приходить умірати, — нікому поради дати. б) Давать помощь, помогать, способствовать. Що все пити та гуляти, да нікому порадоньки дати. Вже вони ради дадуть. в) Справляться съ чѣмъ. Ой ґвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. г) = давати порядок. — поря́док. Распоряжаться, давать порядокъ. Ох і рад же б я, дитя моє, до тебе встати, порядок дати, да сирая земля двері залегла, оконечка заклепила. — сторчака́. Падать внизъ головою. — честь-хвалу́. Оказывать почести. І панові нашому честь-хвалу даймо. — чоло́м. Кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, Корсунському полковнику чолом даває. Cм. Чоло. 2) Подавать. Давай вечеряти! Давай коні! Ой дайте ж мені холодної води. — ру́ку. Подавать руку. Устав, поздоровкавсь до їх, — дав одному руку, другому. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. 3) Давать, предлагать, сулить. Даю йому за скриню два карбованці, а він править п'ять. 4) Допускать, позволять. Свої люде, не татари, — не дадуть загибати. Ой хвортуно, хвортунино, що ти учинила? дала серцю спізнатися, далі розлучила. Не дай пропасти на чужині. 5) Выдавать замужъ. Не дайте мене за п'яниченьку. Синів женить, а дочок давать, родичів на весіллє звать. Тоже значеніе и — за́між. Ой дбай, мати, дбай, да дочку заміж дай! 6) Задавать, давать почувствовать. Я тобі дам! Як дам тобі стиха лиха, — повік не забудеш. Хоч я не дам, хоч я не дам, так дасть моя мати, — таки тобі лихо йметься із нашої хати. 7) Бить, ударять, ударить. Як дав ногами в дно у бочку, — воно так і вискочило, і горілка витекла. Дав йому, що аж каганці засвітилися. То же значеніе слѣдующихъ выраженій: Дати духопе́лу, духопе́лків, ду́ху. — ма́тланки. Отколотить, отдуть. — пам'ятко́вого. Наказать битьемъ такъ, чтобы помнилъ. — парла́. Трепку дать. І овечок у нас була ватага, то й не підходь було воряга, бо вже дамо парла! — запоти́лишника, поти́лишника. Дать подзатыльникъ. — прочуха́на. Поколотить. — товкача́. Дать тумака. — чо́су, шва́би, шква́рки. Отколотить. Як дам шкварки, то буде тобі жарко. 8) Давай! Да и ну! Він узяв тую горілку, давай пити її обоє. Як ухоплю чорта патера за ноги і давай ним, неначе келепом трощити бісів. 9) Дава́й! дава́йте! Будемъ! Ну! Нуте! Давайте йти! 10) Даймо. Положимъ. Даймо, шо він і добрий кухарь, але все таки.... Да́ймо на те́є. Допустимъ, предположимъ. Даймо на теє, що воно було заїць, а хто ж його курей поїв? Мабуть то був вовк, або лис.
Де́рево, -ва, с. Дерево. На похиле дерево і кози скачуть. На один раз не зітнеш дерева. Де́рево загна́ти. Занозить занозу. Бо́же де́рево = Біждерево. Серде́шне де́рево. = Сердешник 1. Ум. Дере́вце, дереви́ченько, дере́вонько.
Зди́рство, -ва, с. Грабежъ, обирательство; вымогательство. Метнувся на здирство і душегубство ляхів та жидів.
Здуби́тися, -блюся, -бишся, гл. Одубѣть. А щоб ти каменем став, а щоб ти здубився!
Мотору́н, -на́, м. Дѣятельный, проворный человѣкъ.
Пароїк, -ка, паройок, -йка, м. Ум. отъ парій.
Полювати, -люю, -єш, гл.
1) Охотиться. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали.
2) Имѣть желаніе къ случкѣ (о коровѣ). Бабо! а що це ви жито жарите? — Та тут, не вам кажучи, телиця полює. Ми вже й бугая до неї підпускали, так ні, не помага, знов полює та й полює.
Прилизувати, -зую, -єш, сов. в. прилизати, -жу, -жеш, гл.
1) Прилизывать, прилизать языкомъ.
2) Причесывать, причесать.
Розіллятися, -ля́юся, -єшся, гл. = розлитися. Розіллявся сильно-дуже Дунай бистра річка.
Хохо́л, -ла, м. = Хохолаз.
