Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дуганча́к, -ка́, м. = кисет. Вх. Лем. 412.
Забреха́ти, -шу́, -шеш, гл. Залаять (о собакахъ). От же собака забрехала. Кв. 259. Собаки забрехали. Всі в хаті кинулись до вікон. Левиц. Пов. 203.
Неодміннонар. Непремѣнно. Кв. Треба неодмінне ті колеса купити. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Охандужити, -жу, -жиш, гл. Одурачить, осрамить. Не дай, Господи, єк із москалем зчепиться... так і охандужить. Рудч. Ск. II. 170.
Позабігати, -гаємо, -єте, гл. Забѣжать (о многихъ). Кинувши рідний край, позабігали у Московщину. Стор. МПр. 92.
Попухнути, -немо, -нете, гл. Опухнуть. Попухли ноги. Він зовсім хворий, в його волосся попухло, — насмѣшка надъ здоровымъ, жалующимся на болѣзнь.
Проскурчастий, -а, -е. Объ узорѣ вышивки: въ формѣ просфоры. Kolb. 48, 49.
Сокирочка, -ки, ж. Ум. отъ сокира.
Спроможний, -а, -е. , — ній, -я, -є. Имѣющій возможность, средства.
Туман, -ну, м. 1) Туманъ. Над ним хмарою чорніє туман тяжкий. Шевч. тумана перти. Дурачить, врать. Св. Л. 174. туман навести на ко́го. Обморочить, отуманить. На тебе десь туман у Литві навели. Греб. 384. 2) Весенняя хороводная игра. Мил. 49. Ум. туманочок. Шевч. 95, туманець.