Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл.
1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Виривав кущі з корінням. Хоче у вовка з зубів вирвати!
2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду.
Мину́тний, -а, -е. Минутный.
Навротин, -на, м. Раст. Sanicula euroраеа.
Поснути, -снемо́, -нете́, гл. Заснуть (о многихъ). Діти поснули. Прийшла північ, всі поснули.
Похристосатися, -саюся, -єшся, гл. Похристосоваться. Похристосавшись з хазяїном, підійшов до батюшки.
Прихопити Cм. прихоплювати.
Розборливий, -а, -е. Понимающій, разсудительный. Я жінка не розборлива, та й то розумію.
Уворатися, -рюся, -решся, гл. При паханьѣ захватить плугомъ сосѣднюю землю.
Цмолити, -лю, -лиш, гл. = цмулити.
Шурх меж., выражающее быстрый проваль куда-либо или быстрое вскакиваніе во что-либо, преимущественно въ отверстіе. Святий дух у дірку шурх. Само сіре, хвіст як шило, та попередо мною в траву шурх! Ото ж була миш.