говіркий
Говіркий, -а, -е. Разговорчивый. Зріс на самоті, сам із собою. Не говіркий був. Старі люде говіркі.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 296.
Том 1, ст. 296.