гамуз
Гамуз, -зу, м. 1) Мякоть, мязга. 2) потрощити на гамуз. Разбить въ дребезги. Потрощили їм ноги на гамуз. 3) гамузом. Все вмѣстѣ, сполна. Забрав гамузом, нічого не оставив. Ну, я скажу гамузом ціну за всю роботу.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 270.
Том 1, ст. 270.