юга
Юга, -ги, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга — це Петро вівці жене. У юзі сонце бреде. Як юга повів, — гречка уся пропаде. Юга йде, — чи не горить де село, або що.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 531.
Том 4, ст. 531.