прямцем
Прямцем нар. 1) Напрямикъ. Прямцем до пекла. Не спитавшись броду, не сунься прямцем у воду. 2) — поставити. Поставить вертикально. щоб тебе прямцем поставило. Пусть съ тобою сдѣлается столбнякъ (брань).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 495.
Том 3, ст. 495.