окоренок

Окоренок, окорінок, -нка, м. Часть древеснаго ствола отъ корня до вѣтвей. Ном. № 7149. Ми відрубали три окоренки від того хворосту, і вони прийшлись як раз до пеньків у лісі. Новомоск.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 49.

Випадкові слова

Познищувати, -щую, -єш, гл. Уничтожать (во множествѣ).

повністю...

Повироблювати, -люю, -єш, гл. = повиробляти. Вуліки ще не повироблювані. Харьк. Були повироблювані клумби для квіток. Левиц. Пов. 145.

повністю...

Потирач, -ча, м. Помыкающій кѣмъ. Довелося хазяїну мною руки потирати. Ой потирай, потирану, коли тобі довелося, а я буду коритися, коли мені горе няюся. Н. п. (Г. Барв. 275).

повністю...