Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

водозбір
водомий
водомороз
водонька
водопій
водопійло
водопійча
водопілля
водорий
водорщаний
водорщі
водосвяття
водоспад
водотеча
водотока
водотяг
водохрестний
водохреще
водявий
водяна
водяний
водяник
водянка
водянчик
воєвода
воєводство
воєводський
вожай
воживо
возарня
воздібний
воздобний
воздух
воздуховий
воздухоплав
воздухоплавець
воздушний
воздушок
воздяно
возик
возирка
возити
возитися
возичок
возій
возільник
возлісся
возлобок
возлоб'я
возний
возниця
возове
возовий
возовик
возовиця
возовня
возок
возоробня
возростивши
возрости-літ
возярка
воїн
воїнство
вой
войдування
войдувати
войдуватися
война
войний
войовитий
войовник
войовниця
войовничий
войтуватися
воко
воларити
воларь
воластий
волати
волеваха
воленька
волик
волинка
волинський
волинь
волиняк
волити
воличок
волів язик
волівня
волісь
воліти
волічка
волічковий
воло
воловарь
воловий
воловик
воловина
воловід
воловник
воловня
воловодик
воловодити
воловодитися
воловодня
волога
вологість
вологнути
волод
володарство
володарський
володарь
володарька
володати
володити
володіння
володіти
воложати
воложити
Грива́к, -ка́, м. Сизый голубъ, вяхирь, Columba palumbus. Вх. Пч. II. 9.
Даве́ць, -вця, м. Подающій, даватель. Від злого давця бери й капця. Ном. № 10640.
Жми́хи, -хів, м. мн. Выжимки изъ свеклы на сахарныхъ заводахъ. Cм. жмаки.
Погуркати, -каю, -єш, гл. Погремѣть, погромыхать, постучать.
Попопрати, -перу́, -ре́ш, гл. 1) Постирать много. 2) Помочить сильно. Дощ мене попоправ. Харьк. у.
Роспоїти, -пою, -їш, гл. Распоить. Шляхта роспоїла венгжиною моїх посланців. Стор. МПр. 43.  
Скакіць! меж., выражающее прыжокъ. Вовк скакіць зі скрині. Гн. І. 166.
Стаєнний, -а, -е. Конюшенный. Коні стаєнні. О. 1862. V. 107.
Ступний, -а, -е. Относящійся къ ступѣ. Ступне колесо.
Цід, -ду, м. Ферментъ для тѣста, приготовляемый изъ отрубей. Черк. у. Ми проскурки було на ціду печемо. Пирят. у.
Нас спонсорують: