Бризнутися, -нуся, -нешся, гл. Одн. в отъ бризкатися.
1) Брызнуть.
2) Броситься, упасть. Так і бризнулася Ївга губернаторові в ноги.
Вечерниця, -ці, ж. Вечерняя звѣзда, Венера.
Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Відсовувати, -вую, -єш, гл. = відсувати.
Же́рех, -ха, м. Мелкій ледъ на рѣкѣ.
Купражити, -жу, -жиш, гл. Кутить. Як загуляють, так неділі дві або три купражуть.
Мілки́й, -а́, -е́ Мелкій, неглубокій. Ум. міленький.
Обрубувати, -бую, -єш, сов. в. обрубати, -ба́ю, -єш, гл. 1) Обрубать, обрубить. Треба обрубати кригу на колодязі, бач як здорово намерзло. 2) — криницю. Вставить срубъ въ родникъ. Ой у полі криниченька обрубленая.
Оскирдок, -дка, м. Маленькая скирда.
Похожалий, -а, -е. О человѣкѣ: непосидящій; о вещи: переходящій изъ рукъ въ руки.