Багнітувати, -ту́ю, -єш, гл. = багнити.
Верескливий, -а, -е. Крикливый.
Глушник, -ка, м. Раст. = глушиця.
Натюкати, -каю, -єш, гл. Натравить. Натюкав його собаками. — Де се ти був? — Звіря тюкав. — Натюкав такого звіря, що тобі й бачить не доводилось.
Обидва числ. Оба. Бігли ж обидва разом. Дивись в обидва й прислухайся обома. Волосний писарь і канцелярист Скоробреха, як кажуть, жевжики обидва.
Ожиновий, -а, -е. Ежевичный. Квіточко моя ожиновая.
Орілка, -ки, ж. = горілка.
Пожилець, -льця́, м. Жилець, постоялець. Оттакий пожилець наш! шість місяців прожив та й копійки не дав.
Понадгороджувати, -джую, -єш, гл. Наградить (многихъ).
Тюжити, -жу, -жиш, гл.
1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав.
2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного.
3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра.
