Відповідувати, -дую, -єш, гл. = відповідати. А що він відповідував?
Колядниченько, -ка и коля́дничок, -чка, м. Ум. отъ колядник.
Курінь, -ня́ ч. 1) Шалашъ, курень. Кругом мовчки подивилась; бачить — ліс чорніє; а під лісом край дороги либонь курінь мріє. 2) Иногда такъ называется вообще жилище или мѣсто жилища. Спершу жив він ув одній хаті на старому курені, а оце ходів зо два назад, виселився за царину. Въ Подольск. губ. говорятъ, приглашая войти въ хату: Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куріня. 3) Казарма у запорожскихъ казаковъ. Тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили. У Стороженка употреблено въ значеніи казармы вообще: Біля мурованого костьоли стояли курені на три тисячі кварцяного війська. 4) Составная часть запорожскаго войска. 5) Часть села или города (имѣетъ обыкновенно и особое названіе).
Луча́тися, -ча́юся, -єшся, сов. в. лучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Случаться, случиться. З Богом, Парасю, коли люде лучаються. Така нам лучилась пеня. Лучилось бігти їм через дорогу.
Пеньковий, -а, -е. Пѣнковый. Пенькова люлька.
Перегукуватися, -куюся, -єшся, гл. Перекликаться. Через став перегукувались, жартуючи, дівчата.
Примітка, -ки, ж. 1) = приміта. У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, — коли червоно — буде вітер. 2) у примітку бути. а) Быть замѣтнымъ. Устане ясне сонце і зайде, і знову устане, а Прісці і не в примітку. б) Быть знакомымъ. Знайома хода, одежа трохи в примітку, а парубок наче незнайомий. 3) = намітка.
Притичина, -ни, ж.
1) Препятствіе, задержка. Йому ніби не перепиняла дороги жадна притичина.
2) Приключеніе. Коли б не було нам якої притичини.
Пульцан, -на, м. = пульпак = индик.
Срібляник, -ка, м. Богачъ. Там пили три ляхи, дуки-срібляники.
