Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гінець

Гінець, -нця, м. 1) Гонець, курьеръ. 2) Лицо, которое обязано созвать на сходку членовъ цеха. Козел. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 285.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГІНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГІНЕЦЬ"
Бракнути, -не, гл. безл. Недоставать. Бракне копійки.
Виприскати, -каю, -єш, гл. Выбрызгать.
Крутай, -тая, м. Раст. Echinops Rirto L. ЗЮЗО. І. 121.
Ли́бець, -бця, м. Нищій, собиратель милостыни. Грин. II. 180.
Орлий, -а, -е. = орловий. Орле око. Шевч.
Парубочок, -чка, м. Ум. отъ парубок.
Попідрівнювати, -нюю, -єш, гл. Подравнять (во множествѣ).
Почепитися, -плю́ся, -пишся, гл. Нацѣпиться.
Пошрамувати, -му́ю, -єш, гл. Покрыть рубцами тѣло. У тих то случаях (боях) пошрамовано його вдовж і впоперек. К. ЧР. 13.
Чапуга, -ги, ж. Раст. Calamagrostis epigeios Roth. ЗЮЗО. I. 115. Cм. чаполоть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГІНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.