Вощаний, -а, -е. Желтый, рыжій, по цвѣту подобный воску.
За́горо́да, -ди, ж. 1) Загоро́да. Огорожа, огороженное мѣсто. 2) загорода. Базъ (не крытый), огороженное мѣсто, куда заганяютъ скотъ. Воли високорогі половії дивлються з загороди у двір поважно. В чужій загороді овець не росплодиш. Шукають його ляхи, щоб стратити, — то він до зятя, та й жив там з місяць, поки все втихомирилось. 3) Садъ; огородъ. Ум. загорі́дка. Загородка. Вийшов батюшка на двір, а скот повилазив із загородок.
Запізнава́тися, -наю́ся, є́шся, сов. в. запізна́тися, -на́юся, -єшся, гл. = зазнаватися, зазнатися. 1) 3 козацьтвом нашим добре запізнавсь. 2) Хоть з котрою ся запізнаю, взаємности не дознаю.
Квітчастий, -а, -е. 1) Цвѣтистый, усѣянный цвѣтами. Радуйся, ниво неполитая! Радуйся, земле, не повитая квітчастим злаком! Ми знайдемо, мій голубе, зелені діброви і долини квітчастії. 2) Разноцвѣтный, цвѣтной (о матеріяхъ). Квітчастий пояс. В'ються по вітру стрічки дівочі різноцвітні, квітчасті.
Лапання, -ня, с. Щупаніе, ощупываніе.
Ма́мця, -ці, ж. = мамуня. Запорожець, мамцю, запорожець водив босу на морозець. Сядай, мамцю, коло мене!
Потратити Cм. потрачати.
Стельвага, -ги, ж. = штельвага.
Тосяти, -сяю, -єш, гл. Бить въ ладоши, плескать, забавлять ребенка.
Точення, -ня, с. Точеніе на токарномъ станкѣ.