Вилазити 2, -жу, -зиш, сов. в. вилізти, -зу, -зеш, гл.
1) Вылазить, вылѣзать, вылѣзть. Вилазить гадюка. Кривда людськая боком вилазить. Кричить, аж з шкури вилазить. Не так скоро лихо вилке, як улізе.
2) Взлѣзать, взлѣзть. Кричи, хоч на гору вилізь. Виліз дружба на липу.
3) не вилазити з чого. Быть постоянно въ чемъ. З роботи ніколи не вилазить. Другі в плахтах та запаскам..., а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила.
Зані́тувати, -ту́ю, -єш, гл. = занютувати.
Зацілува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Зацѣловать.
Лік, -ку, м. 1) Счетъ, число. А людей, людей! без ліку. . Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. без ліку-міри. Безчисленное множество. На морі огрядні кораблі без ліку-міри стоять собі. ліком остатись. Остаться такъ немного, что счесть можно. Усе сімня (з конопель) визбірали горобці — ліком осталось. 2) Лѣкарство. Як дасть Бог на вік, то найдеться й лік. Хто здоров, той ліків не потребує. Як ножем пробито, то знайдуться ліки, а як закохання, — пропала навіки.
Невіглас, -са, м. Невѣжда. З грішми дурня-невігласа почитують.
Пообкладувати, -дую, -єш, гл. = пообкладати.
Сердечне, сердечно, сердешне, сердешно, нар. Искренно. Ой любилося двоє дітей сердешне.
Смушок, -шка, м. Ум. отъ смух.
Чамаришок, -шку, м. Раст. Myricaria (Tamarix) germanica.
Шкідник, -ка, м. Причиняющій вредъ, вредящій.
