Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воркотати

Воркотати, -чу, -тиш, гл. Мурлыкать. Ой кіт буде воркотати. Макс. (1849) 58.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКОТАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКОТАТИ"
Домі́вни́ця, -ці, ж. Домочадецъ-женщина. Ти у нас в хаті не домівниця, нашому добру не кукібниця. Н. п.
Мудрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Умствовать, мудрить, мудрствовать. Будемо якось хитрувати та мудрувати і таки добудемо того щастя. Левиц. І. 201. Як не мудруй, а вмерти треба. О. 1861. III. Гул.-Арт. 111.
Мусува́ння, -ня, с. 1) Измышленіе, придумываніе. 2) Броженіе.
Неслухняний, -а, -е. = неслух'яний. Сказано, що неслухняні. Ном.
Оленець, -нця́, м. 1) Ум. отъ олень. Зілля спасає сиви оленець. АД. І. 83. 2) = оленок. Вх. Пч. І. 6.
Позамучувати, -чую, -єш, гл. Замучить измучить (многихъ). Вони обидва такі катюги: жінок своїх чисто позамучували. Харьк. у.
Полегом нар. Не спѣша. Люде бачили, що він гнав волів. Хазяїн полегом би гнав, а то підтюпцем: відомо, що хапані. Новомоск. у.
Попитати, -та́ю, -єш, гл. Спросить. Оце попитають його люде, що як він живе. Г. Барв. 524.
Пробурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Проворчать. Якого там кулика ви видумали, дядьку! — пробурчав. МВ. І. 105.
Сколотина, -ни, ж. Чаще во мн. ч. Пахтанье, жидкость, остающаяся послѣ сбивки масла. Полт. Херс. г.г. Шух. I. 109. VII. 438.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРКОТАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.