Відлютувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Перезлиться.
2) Отпаять.
Галяр, -ру, м. = гав'яр.
Особе нар. Особо, отдѣльно. Бог дихнув духом, і все стало окроме: зерно особе, полова особе, солома особе. Щитають: старих особе, а ягнята особе.
Переговоряти, -ря́ю, -єш, сов. в. переговори́ти, -рю́, -риш, гл.
1) Повторять, повторить сказанное. Та моє ділечко переробляють, та моє словечко переговоряють.
2) Осиливать, осилить въ разговорѣ. Не говоріть, що він — «жива премудрість, хиба сам Бог його переговорить». Тебе, дівчино, як я бачу, і за рік не переговориш і за два не переслухаєш.
2) Только сов. в. Проговорить, сказать. Він отто переговорив та й край, — більш нічого й не промовив. Як переговоримо свої речі, дак і ти скажи що.
Поноситися, -шуся, -сишся, гл. Износиться.
Сажотрус, -са, м. Трубочисть.
Смужечка, -ки, ж. Ум. отъ смуга.
Смутити, -чу́, -тиш, гл. Печалить, наводить грусть.
Уранішній, я, е Утренній. Вранішнє сонце обливало його мняким світом. Година вранішня настала. Твоє, як сніг ураняшній, біленьке лице.
Цегельня, -ні, ж. Кирпичный заводъ. Пішов туди, на той дим — аж то цегельня.
