Велико нар. Очень; сильно: много. На свого сина великі) сердився. Инший велико знає, а в мене пам'яти не має. Велико розумна.... велико здібна. Ум. величко.
Заверга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. заве́ргнути, -ну, -неш и заве́ргти, -ве́ржу, -жеш, гл. Забрасывать, забросить, закидывать, закинуть. Прала дівойка хусти на леду, прийшов до неї красний молодець:... «Я ті, дівойко, хусти розмечу». — Як ти розмечеш, я сі позберау. «Я ті, дівойко, праник завержу». — Як ти завержеш, а я сі найду.
Киюра, -ри, ж. Ув. отъ кий.
Лабайдак, -ка, м. = лайдак? Чоловіче-лабайдаче, на що жінку продаєш?
Лебедаха, -хи, ж. Бѣдняга. Набігається лебедаха, утомиться.
Нечай, -чаї, ж. Круглое отверстіе въ центрѣ мельничнаго жернова.
Осудливий, -а, -е. Осуждающій, любящій осуждать. Хоч вередлива була, та не осудлива. Всі люде коло неї понурі й осудливі.
Получити, -чу, -чиш, гл. = улучити. Стрілець уміє... добре получити — вцілити звіря.
Скаженкуватий, -а, -е. Подверженный припадкамъ бѣшенства, злости. Він скаженкуватий трохи.
Хвинтити, -чу, -ти́ш, гл. Важничать. Дивись ти, як хвинтить зачав! неначе й справді пишна птиця.
