Дрі́бни́й, -а́, -е́. усѣч. форма: дрібен. 1) Мелкій, дробный, небольшой, маленькій. Дрібні речі у кошик поклала. А я ж тую дрібну ряску зберу у запаску. Заганяла дрібні пташки до бору. Сію конопельки дрібні зелененькі. Шкода як умре, бо дрібні діти має. 2) Мелкоузорчатый. Вийди, вийди, дівчинонько, під вербу густую, нехай же я подивлюся на плахту дрібную. 3) Густой, частый. Дрібен дощик іде. За дрібними слізоньками світоньку не бачу. Когда говорится о слезахъ, существительное часто опускается. Дрібними вмився. Покотились дрібненькі з очей. дрібни́й лист. Мелко и густо исписанное письмо. Ум. дрібне́нький, дрібне́сенький, дрібню́ній. Та й знов мережать захожусь дрібненьку книжечку. Листячко дрібнесеньке. Дрібнюні, як пшоно, червоні квіточки.
Загна́ти, -ся. Cм. заганяти, -ся.
Зажива́ння, -ня, с. Употребленіе. Все на частім заживанню належить.
Поспиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. — з чого. Растратить, пьянствуя, что. П'ють, поки й з батьківщини поспиваються.
Сваття, -тя, с. соб. отъ сват. Не сміхом сваття, не сміхом.
Сокоруха, -хи, ж. Эпитетъ курицы.
Спірка, -ки, ж. Споръ.
Сучасник, -ка, м. Современникъ. Здивувала сучасників своїх.
Тиркута, -ти, тиркушка, -ки, ж. пт. Glareola melanobera.
Чиранка, -ки, ж. Порода утки, Anas crecca. Ум. чираночка. Ой на ставу, на ставочку піймав качур чираночку.