Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відгоріти

Відгоріти Cм. відгоряти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 209.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДГОРІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДГОРІТИ"
Возниця, -ці, м. = візниця. Ум. возниченько. Мет. 225.
Вольовач, -ча, м. Зобатый человѣкъ. Угор.
Обчесати Cм. обчісувати.
Паляничка, -ки, ж. Ум. отъ паляниця.
Первачок, -чка, м. Ум. отъ первак.
Перевінчатися, -ча́юся, -єшся, гл. Обвѣнчаться.
Позамлівати, -ваємо, -єте, гл. Ослабѣть, изнуриться (о многихъ).
Пригород, -да, м. Пригородъ. Усі городи й пригороди пороздавав їм (панам) король то на староства, то на волости. К. ЧР. 195.
Уставка, -ки, ж. Въ сорочкѣ: вышитая вставка на плечахъ. Гол. Од. 73, 43. Шух. I. 125, 130, 159. Мамо, дайте мені уставки, — я довишиваю. Г. Барв. 541.
Хиб меж. отъ глагола хибнути. Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! я й прокинувся. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДГОРІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.