Доганя́ти I, -няю, -єш, сов. в. догна́ти, дожену́, -неш, гл. 1) Догонять, догнать, нагонять, нагнать. Запрягайте коні в шори, коні ворониї; доганяйте літа мої, літа молодиї. Швидко іди ти, — доженеш лихо; іди тихо, — тебе дожене лихо. 2) Догонять, догнать, пригонять, пригнать. Та як догнав до Смілянської греблі, вони й вскочили у Смілу. 3) Въ какой либо работѣ, сопряженной съ прохожденіемъ пространства (напр. косьба): доходить, дойти до конца. Батько не догнав постаті, занедужав.
Морави́ця, -ці, ж. = мурави́ця 2. І ну щипать лиця. Нащипала... на лицях аж синці знати, наче моровиця повиступала.
Мору́ха, -хи, ж. Грибъ дождевикъ. Cм. морюха.
Оббити, -ся. Cм. оббивати, -ся.
Повк, -ку, м. Полкъ. Приїхали три козаки з повку, розв'язали Марусі головку. Ум. повчок. Отак Вовчок жене ляхів повчок.
Позір, -зору, м.
1) Видъ. Ось візьміть оцю диню; позір гарний у неї.
2) на позір. На взглядъ. Так як на позір, то це масло наче таке саме, як і те. і на позір нема. Совсѣмъ нѣтъ. І на позір немає кавунів, а сіяв густо.
3) — дати. Обратить вниманіе, наблюдать, присматривать.
Ручитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Ручаться. Хто ручиться, той і мучиться. Не ручись не то що за рівного батька, а за свою пазуху.
Смертушки, -шок, ж. мн. Смерть. Котові жартушки, а митці смертушки.
Стріляти, -ля́ю, -єш, сов. в. стрелити, стрілити, -лю, -лиш, гл. Стрѣлять, выстрѣлить. Чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Ой як стрелив Бондаренко, — гусарина встрелив. Стефан в серце стрілив. Ой як стрілив, — царя вцілив.
Шлейка, -ки, ж.
1) Ум. отъ шлея.
2) Подтяжка.