Бузя, -зі, ж. Дѣтск.
1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. дати бузі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша.
2) ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б'є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора).
Вісько, -ка, с. и пр. військо и пр. Без ради й вісько гине.
Жалкува́тися, -ку́юся, -єшся, гл. 1) Жаловаться. Жалкується на ногу. Де ти, синку, ходиш? що ти, синку, робиш? жалкуються молодиці, що ти шкоду робиш. Жалкується Лиман морю, що Дніпр робить свою волю. 2) Плакаться, сѣтовать, От як стала вона жалкуватись: що мені робити? Нема слуги. От життя моє! жалкується. 3) Пенять. Будуть на мене жалкуватися люде.
За́їдки, -ків, м. мн. Закуска, дессертъ. Солоденькі заїдки.
Зцу́пити. Cм. Зцуплювати.
Нічник, -ка, м. Въ жилищѣ горныхъ гуцульскихъ пастуховъ тотъ изъ нихъ, на обязанности котораго лежить поддерживать ночной огонь, варя на немъ завтракъ, и сторожить всю стоянку. Cм. ночник 3.
Получити, -чу, -чиш, гл. = улучити. Стрілець уміє... добре получити — вцілити звіря.
Ратушний, -а, -е. 1) Относящійся къ ратушѣ.
2) Членъ городскаго или сельскаго управленія.
Чайний, -а, -е. Чайный.
Шургич! меж., для выраженія выбрасыванія или быстраго всовыванія во что-либо. Шургич у піч!
