Аду́зь! меж. Крикъ на голубей, чтобы прогнать ихъ.
Дото́чувати, -чую, -єш, сов. в. доточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Дотачивать, доточить о жидкости), доцѣлить. 2) Прибавлять, прибавить, увеличивать, увеличить. Чим Бог світлость доточив? — Огнем. Як почав я лізти і короткий мотузок не сягав аж до землі, то я візьму вгорі урву, а внизу доточу.
Козя, -зя́ти, с. Козленокъ.
Компанчик, -ка, м. Солдатъ. Полюбила компанчика, гей за їм тужила.
Лі́теплечко, -ка, с. Ум. отъ літепло.
Погонка, -ки, ж. Преслѣдованіе; неудовольствіе, нареканіе. Вони погонку гонять, що пробі пару волів даси за безчестя. Пін один робить як слід, а вона ще на його й погонку жене. Попа на тебе таку погонку жене, що біда. Cм. погінка.
Пороскручуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Раскрутиться, развернуться (во множ.).
Прутина, -ни, ж. Хворостина, розга. Ой пішов дід на подвір'я та взяв за прутину. Ум. прути́нка.
Раврик, -ка, м. = равл.
Скортіти, -тить, гл. безл. Сильно захотѣться. Його впять скортіло зазирнуть.
