Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

шпалір

Шпалір, -ру, м. Обои. Cм. шпалера. Шпаліром стіни обліпив. Мкр. Г. 48.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 509.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШПАЛІР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШПАЛІР"
Вигубляти, -ля́ю, -єш, гл. = вигублювати. КС. 1882. IX. 588.
Виступцем Cм. виступець 1.
Гу́стість, -тости, ж. Густота. Желех.
Доходжа́ти, -джа́ю, -єш, гл. = дохожати.
Кедруша, -ші, ж. зоол.: кедровка пестрая, Corvus caryocatactes. Желех. Вх. Зн. 24.
Ле́пта, -ти, ж. Лепта. Спасибі, друже мій убогий, — ти, знаю, лепту розділив свою єдину. Шевч. 561.
Напра́сниця, -ці, ж. Обидчица, задира. Масниця-напрасниця. Ном. № 527.
Пластувати, -ту́ю, -єш, гл. Быть пластуномъ. Про Михайла була чутка, що він пластував у Чорноморії. О. 1862. VIII. 27.
Сплоха нар. 1) Слабо, вяло. 2) не спло́ха. Не скоро. Сонце не сплоха зійде — казав дід Панас. Левиц. І. 121.
Ціпка, -ки, ж. Цыпленокъ (дѣтское). Вх. Пч. II. 11.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ШПАЛІР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.