Горно́ нар. Гористо. Туди Чхати дуже горно.
Горща́, -ща́ти, с. Горшочекъ. Щоб я не ходила по селі з горщатком. Скида́ти горща́. Ставить сухія банки. Ум. Горща́тко.
Ду́нути Cм. дути.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Лихого нічого жалувати. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Ганна грошей не жалувала.
Зачеря́пити, -плю, -пиш, гл. = зачерпнути. Сорока-білобока тоді злетіла в колодязь, зачеряпила там води да й винесла Іванові.
Капралик, -ка, м. Ум. отъ капраль.
Печерувати, -ру́ю, -єш, гл. — раки. Ловить руками раковъ въ ихъ норкахъ.
Позатикуватися, -куюся, -єшся, гл. Утыкать, украсить себѣ голову цвѣтами. Бувало, позатикуємося квітками.
Пролев, -ва, м. = пралев. Ти лев собі, а я пролев, — циган одвічає.
Тютя, -ті, ж. Дѣтск. всякая птица, преимущественно курица, цыпленокъ. се ще тютя з полив'яним но́сом. Вотъ еще дуракъ, простофиля.
