Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Зробок, -бка, м. Истощенный работою, негодный уже къ работѣ человѣкъ.
Ковалисько, -ка, м. Ув. отъ коваль. У коваля того був старий батько... От ковалисько посилав... по свого батька.
Позаїзджати, -джаємо, -єте, гл. Заѣздить (многихъ). А вже мої коні, коні воронії позаїзджали.
Поростулювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и ростули́ти, но во множествѣ.
Поштурхати, -ха́ю, -єш, гл. Потолкать.
Прибудовувати, -вую, -єш, сов. в. прибудува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Пристраивать, пристроить. З обох боків старої будівлі прибудував ще по крилу покоів.
Свистілка, -ки, ж. Свирѣль. Свистять в свистілки. Ум. свистілонька, свистілочка. В свистілоньку грає. Заграй мені в свистілочку стиха-помаленьку.
Сльоси мн. Куполообразные своды гончарной печи.
Шляхточка, -ки, ж. Ум. отъ шляхта.
