Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

чечик

Чечик, -ка, м. пт. чечетъ. Бігла чечітка поперед ворітка; вийшов чечик, дав їй мечик, а вона й стала. Ном. заг. № 429.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 461.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧЕЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧЕЧИК"
Дряпі́жний, -а, -е. Хищный, разбойничій. Стор. МПр. 26.
Ду́рість, -рости, ж. Глупость. Cм. дурощі.
Зага́нити, -ню, -ниш, гл. Охулить.
Ліпе́ць, -пця́, м. Хлѣбный шарикъ. Желех.
Мло́сно нар. 1) Располагающе къ истомѣ. 2) Тошно, обморочно, дурно. Чогось їй стало млосно й нудно. Кв.
Попересміювати, -юю, -єш, гл. Осилить въ смѣхѣ (многихъ).
Прикутий, -а, -е. Прикованный. Прикутий до стовпа. Стор. II. 194.
Стоячий, -а, -е. 1) Стоящій. Із-під стоячого підошву випоре. Ном. № 1106. 2) Стоячій. Хоч лежачий, аби комір стоячий. Ном. № 8904.
Шампанка, -ки, ж. Сортъ картофеля. МУЕ. І. 101.
Шершак, -ка, м. Раст. Dispacus. Вх. Пч. II. 31.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЧЕЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.