Буркнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ буркати 1. І муха говоруха об мені не буркне.
Вицабати, -баю, -єш, гл. Выбрать, выклюнуть. Вицабала його (зерно) птиця.
Джи́ґра, -ри, ж. Ржавчина.
Зсувати, -ва́ю, -єш, гл. = зсовувати.
Костюк, -ка́, м. Рогъ (въ загадкѣ). Два костюки, два лопухи, чотирі ходори, дев'ятий Матвій. (Загадка о коровѣ).
Окраєць, -йця, м. Горбушка хлѣба. Ззів окраєць хліба. Ум. окрайчик.
Погориджа, -жі, ж. Пожаръ, пожарище. Торік була погориджа, ще й досі чути. Чи не на погориджу біжите?
Розраджати, -джа́ю, -єш, сов. в. розрадити, -джу, -диш, гл. Отсовѣтывать, разсовѣтывать, разсовѣтовать. Люде мені розраджають, же посагу мало, а вже ж мені тоє дівча до серця пристало. Твої сестри розрадили, щоби ми ся не любили.
Товкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Толочь. Засипав у ступу проса і став товкти. Хто товче, той хліб пече. 2) Колотить, бить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. А дід бабу товче, товче, що нерано млинці пече. 3) Твердить. Що-дня одно товкла: «веди, та й годі».
Шкітильгати, -га́ю, -єш, гл. = шкитильгати.
