Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

чавучити

Чавучити, -чу, -чиш, гл. = чавити. Чавучив дорогою. Черном.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 442.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧАВУЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧАВУЧИТИ"
Вислужний, -а, -е. Услужливый, готовый къ услугамъ. Вх. Лем. 398.
Враженя, -няти, с. = вражча. Жиденята-враженята. беруть з хати котенята. Грин. ІІІ. 326.
Засокота́ти, -чу́, -чеш, гл. Закричать, закудахтать (о курахъ). Півень засокотав, заляпав крилами і заспівав. Левиц. І. 45.
Небіль, -лю, м. Крупный камень песчаникъ (не битый). Мнж. 186.
Немило нар. Непріятно.
Помік, моку, м. Конопля, намоченная въ рѣкѣ. Старшина звелів помоки повитягати з річки, а то чийсь помік один зостався. Волч. у.
Похарамаркати, -каю, -єш, гл. = похамаркати.
Притяти Cм. притинати.
Свистання, -ня, с. = свистіння.
Цінь I, -ні, ж. = цина. КС. 1883. VII. 508.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЧАВУЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.