Божечок, -чка, м. Крестикъ натѣльный.
Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Дриста́ти, -щу́, -щеш, гл. Страдать поносомъ.
Загу́дити, -джу, -диш, гл. Начать порицать, находить недостатки. Дивувалась, що се сталось старому, що разом загудив Василя.
Кішкарь, -ря́, м. Названіе одного изъ играющихъ у плаза.
Нечіпай-зілля, -ля, с. раст. Bryonia alba.
Омилити, ся. Cм. омиляти, -ся.
Перегребти, -ся. Cм. перегрібати, -ся.
Скопище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стояли копны или стоги.
Цямбрина, -ни, ж. = цямрина.