Держа́вець, -вця, м. Помѣщикъ; владѣтель. Городова ж козацька старши́на за коронного гетьмана, за старост, за державців і їх намісників і орандарів руку тягла.
Джіворонок, -нка, м. пт. Coracias garrula.
Йордань, -ні, ж.
1) Рѣка Іорданъ.
2) Мѣсто на рѣкѣ, гдѣ святять воду въ день Богоявленія Господня 6 января. Вийшли попи й дяки на Йордань води святити.
Плачливий, -а, -е. 1) Плаксивый.
2) Плачевный.
Побриндзати, -дзаю, -єш, гл. Побрести. Побриндзав у сад.
Порозчовпувати, -пую, -єш, гл. Разобрать, понять (во множествѣ).
Сама ж. Въ им. пад. ед. ч. не употр., а лишь въ слѣд. выраженіи: брати у саму — размышлять, обдумывать.
Сей, ся и сяя, се и сеє, мѣст.
1) Этотъ, эта, это. Прости, Боже, сей раз. Сеї ласки я і в жида достану. Се ж наша батьківщина. За сеє ж дівку чорнобриву, товстеньку, гарну, уродливу тобі я далебі що дам. Чом се хата не метена? То се така твоя добрість? сеє не теє. Се да то. Сидимо у її рідні: тепер вони сеє не теє.... балакали, а далі.... се б то. То есть. А його жінка, се б то Олена, що була хорунжівна. коли се. Какъ вдругъ, какъ вотъ. Їдуть собі, коли се — мишаче військо.
Строїти, -ро́ю, -їш, гл.
1) Одѣвать, наряжать.
2) Настраивать. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій.
3) Готовить, приготовлять, снаряжать. Стрійте коні. В стані свічка горить, там Івасьо коня строїть.
4) Дѣлать, сооружать, строить. На один копил дідько всіх ляхів строїв. З чужого добра не строїть двора.
Таліянчин, тальянчин, -на, -не. Принадлежащій итальянкѣ.
