Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

витопити

Витопити, -плю, -пиш, гл. 1) Вытопить (печь). Витопила в печі. Рудч. Ск. II. 2. 2) Вытопить (жиръ, сало). 3) Выплавлять, выплавить (металлъ). 4) Перетопить всѣхъ. По синьому морю хвиля грає, козацький корабличок розбиває.... Сорок тисяч війська витопляє. АД. І. 269.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 193.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТОПИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТОПИТИ"
Анция́ш, -ша, м. = Анци́христ. Бодай тя анціяш побіл! Вх. Уг. 245.
Валюшник, -ка, м. = валюша. Н. Вол. у.
Греблі́, -лі́в, мн. = Граблі. Шух. І. 169.
Забре́нькати, -каю, -єш, гл. Зазвенѣть, забренчать. Став брать ту скрипочку та якось і забренькав струнами. Рудч. Ск. І. 154.
Збуй, збуя, м. = збій 2. Ой горе, чорний збую, поб'є тя наша кров. Федьк. І. 86.
Подоводити, -джу, -диш, гл. Довести (многое, многихъ). До добра нічого не подоводили. К. (О. 1861. II. 229).
Просвітлий, -а, -е. Свѣтлый, радостный, веселый, отрадный. Не маю просвітлої години. Н. Вол. у. Був я в чужій стороні, — нема роду при мені, а ні роду, ні родини, ні просвітлої години. Грин. III. 408.
Пугикнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ пугикати.
Хуртуна, -ни, ж. = хуртовина. Скотарі мали собі од вітру й хуртуни халабуди, окутані повстьми. Стор. II. 182.
Шерег, -гу, м. Рядъ, шеренга. Три шереги народа. Гн. II. 136. Узяв Нечай ляхів класти трома шерегами. АД. II. 78.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИТОПИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.