Глузовник, -ка, м. Насмѣшникъ. Парубки глузовники все було з старого шкилюють.
Го́тьта! меж. Крикъ на лошадь: направо.
Журбовий, -а, -е. Печальный. Хиба ж се (сватання) журбова річ?
За́зубець, -бця, м. Зазубрина; острый косой зубець для зацѣпы — на крючкахъ удочекъ, на баграхъ и пр. 226.
Злодій, -дія, м.
1) Воръ. Казали їй руки ізв'язати; посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру. Не так лютує голий злодій, коли не має що украсть, як наш латин тут розгнівився. Хто перелазить в кошару, той злодій. Не піймавши, не кажи злодій.
2) Раст. = гречка дика.
3) Нас. короѣдъ, Bostrychus.
Знехтувати, -тую, -єш, гл.
1) Испортить, небрежно обращаясь.
2) Пренебречь, оставить безъ вниманія, забросить. Підійметься угору, кого знехтували люде. Знехтували мене сірому.
Кесарський, -а, -е. = кесарів.
Подюґати, -ґаю, -єш, гл. Поковырять, потыкать. Бог узяв і сотворив Адама з глини і десь там до чогось припер. Али він (чорт), пек му, прибіг, увидів і подюґав пальцьом. І днесь черес тото на чоловіці віспа.
Помеженник, -ка, м. = поміжник. Він мені помеженник, межа з межею: як же мені не знати його.
Таця, -ці, ж.
1) Подносъ. Кругом стін полиці, а на тих полицях срібні, золоті і кришталеві кубки, коновки, пляшки, таці.
2) Дика таця. Раст. Senecio umbrosus W. et Kit. Ум. тацька, тацечка.
