Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). Виговорити.... рабу Божому (уроки).
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
Горі́ли́ць нар. Вверхъ лицемъ, навзничь. Лежить горілиць.
Зата́юватися, -та́ююся, -єшся, сов. в. затаї́тися, -таю́ся, -ї́шся, гл. 1) Скрываться, скрыться, укрываться, укрыться. Затаївся духом і тілом. 2) Отпираться, отпереться, не признаваться, не признаться. Затаїться, та й що хоч йому роби.
Кляпа, -пи, ж. Старая корова.
Переставка, -ки, ж. Сѣть для ловли перепеловъ.
Повипродувати, -дую, -єш, гл. Распродать (во множествѣ). Усе вже повипродувала, — нема ні глечичка молока.
Свояк, -ка, м. Своякъ. Свій свояка вгадає здалека.
Сиряно нар. Обильно творогомъ. Сиряно-масляно, дай, Боже, на користь.
Сконання, -ня, с. Кончина.
Христоносець, -сця, м. Христоносецъ. Годився, не хрестився, а був христоносець. (Загадка: оселъ).
