Відпрядки, -дків, м. мн. Остатки, отбросы при пряденіи. Ум. відпрядочки. Що ж она діє? — Золото пряде. Ходім до неї колядувати, ой чей же нам дасть по колядочці, по колядочці, хоть відзадячко..., хоть відпрядочки на шаріночку.
Гуркотли́вий, -а, -е. 1) Производящій стукъ, грохоть, грохочущій. 2) Воркущій.
Кавчати, -чу́, -чи́ш, гл. Кричать, пищать. Тут змій тільки що в хату, а вони скакають та кавчать.
Коритися, -рю́ся, -ришся, гл.
1) Подчиняться, покоряться. Того не роби, рибочко, а корись твоєму батькові. Бачить, що корюся, та ще й гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвались.
2) Повиноваться. Біси коряться нам в ім'я Твоє.
Перетужити, -жу, -жиш, гл. Перетужить, перегоревать. Затужила дівчина за мною. Нехай тужить, вона перетужить, нехай козак роченька дослужить.
Побовтатися, -таюся, -єшся, гл. Поплескаться въ водѣ. Побовталась дитина в воді і повеселішала.
Пообливатися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Облиться (о многихъ). Пообливалися, аж тече з їх.
Прилютувати, -ту́ю, -єш, гл. Припаять.
Співочка, -ки, ж. Ум. отъ співа, но встрѣчено только въ значен.: пѣвунья. Всякі співочки співають, сидячи, або літаючи, кожна своїм голосочком; там, під вітою сидить соловейко....
Спроста нар. Спроста. Уже ж то не спроста в його такий жупан.
