Вой, вою, м. Война; битва. Королі, королі, пустіть на вой воювать! Відкіля тебе, братіку, в гості виглядати: чи з буйного вою, чи з чистого поля, чи з славного люду Запорожжя?
Говорити, -рю, -риш, гл. 1) Говорить. Говорив би, та рот замазаний, — нельзя ничего говорить. Говорить богато, та все чорт зна що. Говорить — як у рот кладе — такъ понятно. Говорить — як з письма бере, — такъ умно и складно. Говорить — як неживий, як спить, як три дні хліба не їв, — такъ вяло. Говорить, як з бочки, — грубымъ басомъ. 2) Разговаривать. Та про волю нишком в полі з вітрами говорять. Чом до мене не говориш, моє миле серце?
За́руб, -ба, м. = зарубка.
Молоча, -чі, ж. Молотьба. Молочі у вдови було чимало. У Пилипівну скрізь зайшла молоча.
Недоросток, -тка, м. = недорісток.
Обісіти, -сію, -єш, гл. Надоѣсть. Думаю одружиться, — обісіло вже молодикувать.
Перебунтуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Прекратить бунтъ.
Пліства, -ви, ж. = плиска а, б, в.
Притаєнний, -а, -е. Скрытный. Притаєнний чоловік.
Урбарія, -рії, ж. Денежная повинность, платимая помѣщику. Урбарія великая та й панщини три дні. Ми урбарію подаймо, оплату худобну, грунт і хату оплатім та сидім при дому.