Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

трудящий

Трудящий, -а, -е. 1) = трудячий. А трудяще, а чепурне, а роботяще. Шевч. Трудящий шукає долі, а доля шукає трудящого. Г. Барв. 173. 2) Трудовой, заработанный трудомъ. Трудяща копійка годує довіку. Ном.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 289.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТРУДЯЩИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТРУДЯЩИЙ"
Буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. Мет. 78. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. К. ЧР. 310. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Стор. МПр. 104. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла. Грин. ІІІ. 313.
Важак, -ка, м. Палочка, на которой наматываютъ и завязываютъ петли при плетеніи сѣтей. Черномор.
Же́льман, -на, м. Родъ игры, родъ весенняго хоровода. А ми як колись малими гуляли з вами і в жельмана, і веснянок співали. Левиц. Пов. 106.
Кісточка, -ки, ж. Ум. отъ кістка. 1) Косточка (животнаго). Казав пан дяк, що гусей не їсть, а повна стеля кісточок. Ном. № 6893. 2) Анат. Лодыжка, Malleolus. З річки нашої куди влітку дівається вода, так що й горобцеві по кісточки перейти. Ком. І. 22. Там керви по кісточки. Гол. 3) Гнѣздо въ срединѣ яблока или груши для зеренъ. Черк. у.
Кошт, -ту, м. 1) Расходъ, издержки. Хитро, мудро та невеликим коштом. Ном. № 3716. 2) Иждивеніе, средства. Поробивши власним коштом човни. К. ЧР. 234. Хрест я вже своїм коштом ставлю. Св. Л. 311.
Мі́ряти, -ряю, -єш, гл. 1) Мѣрить, измѣрять. Якою мірою міряєш, такою тобі одміряють. Ном. № 7069. 2) Цѣлить, прицѣливаться, мѣтить.
Порозводвти, -джу, -диш, гл. То-же, что и розвести, но во множествѣ.
Сказати, -жу́, -жеш, гл. 1) Сказать. Сказаного і сокирою не вирубаєш. Ном. № 12870. 2) Велѣть. Він все це поробив, як йому сказано було. Рудч. Ск. І. 105. Сказав нагріти два казани. Грин. II. 99. 3) Сказано. Извѣстно. Сказано — дитина! Г. Барв. 363.
Урікати, -каю, -єш, сов. в. уректи, -речу, -чеш и урікнути, -кну, -неш, гл. 1) Укорять, укорить. Ніхто мене ні в чім не урікне. О. 1862. V. 40. 2) Сглаживать, сглазить (человѣка). Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало. Лебед. у. Врече тебе й косу твою. Мил. 50. Той нашу бджолу урече. Мнж. 151. Щоб не врекли вражі люде моєї краси. Н. п.
Цуприкувати, -кую, -єш, гл. Тянуть, тащить, рвать. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТРУДЯЩИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.